Перший пост

Привіт!
Минуло два тижні як ми переїхали жити в чудове містечко Mountain View, що знаходиться в Силіконовій долині, недалеко від Сан-Франциско, Каліфорнія, США. Життя тут тихе, повільне, зовсім не таке як в Києві. Люди привітні, ввічливі, але зі своїм "менталітетом" в голові. Тепер все по порядку...


Про переліт
Летіли ми Люфтганзою з пересадкою у Франкфурті. Летіли двоє з трьома сумками основного багажу, трьома - ручної поклажі, з кицькою і купою документів на неї (але про це у іншому пості). Долетіли добре, не дивлячись на те, що ми з кицькою боїмося літати :) Ванілька сиділа тихенько під кріслом, а я боялась до неї заглядати. Німці виявились хорошими, чуйними людьми і дали нам ціле додаткове крісло для киці. Вона там летіти відмовилась і я чудово проспала лежачи на двох кріслах всі 11 годин перельоту :)
Американська митниця нас зустріла добре. Кицю і її документи не дивились взагалі, наші документи - одним оком (ми знаємо одне магічне слово - facebook :)).

Про Mountain View
Гарненьке село містечко. Газони підстрижені, квіти посаджені, сміття прибране. Чимось нагадує Яремче, але гори зовсім далеко і їх з міста практично не видно. Живуть тут такі самі переселенці, як ми :) Китайці, мексиканці, індуси... і зовсім небагато американців. Працює більшість з них на Google, LinkedIn, Meboo, Mozilla, Microsoft, Nokia, Opera, Adobe, Intel ну і ще на купу інших компаній, назви яких мені нічого не говорять :)

Про транспорт
Тут є громадські автобуси i CalTrain (поїзд), а в Сан-Франциско - метро.
Саме тут ти починаєш розуміти, що машина - це не розкіш, а засіб пересування :) Без машини важко, бо автобуси їздять по якимось дуже дивним маршрутам і не дуже часто, а CalTrain тільки між містечками. Велосипеди ми ще не купили, тому приходиться намотувати великі кілометражі :) Практично щодня по 10 км :) Напевно, я дуже дико дивлюсь, коли іду пішки по фрівею :))
З моїми українськими правами все якось складно. Сайт DMV (американське ДАЇ) каже, що поки я не стану мешканцем міста, я можу їздити з українськими правами. А щоб стати мешканцем міста, треба пройти окрему процедуру. І, окрім всього, прожити в US три роки.    А наші співвітчизники, що живуть тут вже декілька років, все ж отримували штатівські права. Будемо розбиратись ... машини все одно нема :))

Про менталітет
Тут можна писати мемуари :) Складається враження, що це зовсім інші люди з іншим поглядом на прості речі. Але я з ними дуже близько ще не спілкувалась, щоб робити якісь глобальні висновки. Найбільше, що мене вразило, це абсолютна толерантність на дорозі. Водії завжди і в будь-якій ситуації пропускають пішоходів (про пішохідні переходи я мовчу). Тут нема такого поняття як "проскочити". Ти ще навіть не подумав, що маєш перейти дорогу, а машини вже зупиняються :) Ну це тоді, коли немає світлофорів... Якщо машина виїжджає з прилеглої території і не дай боже перекрила тобі дорогу, коли ти ідеш по тротуару, то водій сто раз вибачиться і обов'язково від'їде назад. Коли велосипедист їде по тротуару і ти відходиш, щоб дати йому дорогу, він тобі сто раз подякує :)
В магазинах я почуваю себе незручно. Люди, проходячи повз мене, практично завжди вибачаються (sorry). Всі завжди питають як в тебе справи і бажають хорошого дня. І це майже завжди виглядає дуже щиро :)
З іншої сторони всі завжди намагаються на тобі заробити. Кожну маленьку послугу, кожний рух треба оплачувати. Наприклад, в комплексі, в якому ми живемо, беруть гроші за те, щоб якась інша компанія рахувала, скільки ми маємо платити за воду.

Про флору і фауну
В містечку все цвіте і пахне :) Багато дерев, трави і квітів. Ялинки ростуть поруч з пальмами. В дворах ростуть апельсини, лимони, гранати, хурма... Але найулюбленіше наше дерево - гінкго. В нього плоди смердять як блювотина, а цього року, видно, урожай :)
Білок тут так, як в Україні горобців. Вони бігають просто під ногами. Декілька днів тому бачили колібрі в дворі. Зовсім малесенька і "висить" в повітрі. Ванілі вони теж подобаються. Вона може годинами сидіти і спостерігати за ними з вікна.

Далі буде...