До чого важко звикнути в США

Проживши три роки в Каліфорніі, хочу знадати як воно було тоді, коли ми тільки приїхали. Зміна континентів, мови, образу житя, звичок...

Що для мене було тут зовсім іншим, до чого було важко звикнути?

Абсолютний дисонанс виникав, коли я чула, що бомжі розмовляли англійською мовою. І діти... Ніяк мій розум не міг звикнути до думки, що англійською тут розмовляють всі :)

В продуктових магазинах я почувала себе не в своїй тарілці. Дуже важко було одночасно вишукувати якісь знайомі товари на поличках, посміхатись людям, вибачатись, коли проходиш повз когось і відповідати на "Hi! How are you?" :) А ще, люди, особливо похилого віку, можуть просто на вулиці почати з тобою розмовляти. До переїзду сюди я часто чула, що американців звинувачують у нещирості посмішок. Але повірте, у них посмішки "в крові", їх виховують  "be nice" з іншими людьми.

Поштову скриньку треба перевіряти кожного дня. Поштою тут користуються активно. Поштою пересилають банківські карточки, права, паспорта. Якщо хтось залізе в вашу поштову скриньку - це порушення закону, яке карається позбавленням волі.

Важко було звикнути до того, що машини зупиняються перед пішоходним переходом і пропускають людей. І якщо машина виїжджає на дорогу, скажімо, з парковки, і заїхала на тротуар, то водій здає назад, щоб пропустити пішоходів. Спочатку я почувала себе навіть якось дуже незручно :) І ще, коли ти по правилам поступаєшся дорогою іншій машині, водії тобі дякують.

Окремо треба виділити одиниці вимірювання. Всі ці паунди, фути, інчі, милі... І все це абсолютно не логічно. Мені до сих пір навіть не хочеться в цьому розбиратись. Весь час перевожу. Хоча, до паундів і миль звикла. І ще, в Америці прийнято дарувати парну кількість квітів.

В кімнатах немає світла на стелі. Ні в старих, ні в нових будинках. І я до сих пір не можу зрозуміти чому. Також загадкою для мене є те, що в квартирах, які здають в оренду обов'язково має бути посудомийка, а от пральна машина - це швидше розкіш.

І до столітніх бабусь на кабріолеті було важко звикнути. І до бабусь з дідусями на уроках йоги і в спортзалі. Досі не можу :)